понедельник, 19 сентября 2016
23:41
Доступ к записи ограничен
you have a lot to offer to this world!
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра
воскресенье, 21 февраля 2016
you have a lot to offer to this world!
дивний добрий теплий вечір.
суббота, 20 февраля 2016
you have a lot to offer to this world!
It was special evening. Still lost and more convinced that may be never found.
понедельник, 07 сентября 2015
you have a lot to offer to this world!
Одні з найтремтливіших моментів. Хоча й несправжні, мені сподобалось.
пятница, 07 августа 2015
you have a lot to offer to this world!
почитала останні сторінки, і тепер жаль, що не пишу сюди. після прочитання спогади набагато яскравіші.
а за останній рік назбиралось багато спогадів: добрих, веселих, часом сірих, вартих запам*ятовування і не дуже.
основний ікспіріенс - я побачила, яким би могло бути моє життя, якщо б я народилася західніше України.
зараз в голові повний каламбур від думок про майбутнє... від вибору.
серед цього вибору є один дуже привабливий варіант - аспірантура в чарівному європейському місті. і мені страшенно хочеться. хочеться навіть більше, ніж я можу собі зізнатися, і мені навіть вперше в житті дають стипендію, але іі все ж недостатньо. і це мінімум три роки, які, я не знаю, куди заведуть. загалом це схоже на зустріч з, на перший погляд, чоловіком твоєї мрії, до якого ти не наважуєшся зробити останній крок, бо знаєш, що зараз тобі треба шукати нормальну роботу з грошима, а не видєлуватись. тіки чому ж так рве. на частини. бо ось воно так близько, але так недосяжно.
і за останній рік назбиралось декілька справді романтичних моментів, які хотілося б зберегти.
такі маленькі моменти з якихось короткометражок без змісту і сюжету, але з гарною музикою.
все буде добре. навіть краще.
а за останній рік назбиралось багато спогадів: добрих, веселих, часом сірих, вартих запам*ятовування і не дуже.
основний ікспіріенс - я побачила, яким би могло бути моє життя, якщо б я народилася західніше України.
зараз в голові повний каламбур від думок про майбутнє... від вибору.
серед цього вибору є один дуже привабливий варіант - аспірантура в чарівному європейському місті. і мені страшенно хочеться. хочеться навіть більше, ніж я можу собі зізнатися, і мені навіть вперше в житті дають стипендію, але іі все ж недостатньо. і це мінімум три роки, які, я не знаю, куди заведуть. загалом це схоже на зустріч з, на перший погляд, чоловіком твоєї мрії, до якого ти не наважуєшся зробити останній крок, бо знаєш, що зараз тобі треба шукати нормальну роботу з грошима, а не видєлуватись. тіки чому ж так рве. на частини. бо ось воно так близько, але так недосяжно.
і за останній рік назбиралось декілька справді романтичних моментів, які хотілося б зберегти.
такі маленькі моменти з якихось короткометражок без змісту і сюжету, але з гарною музикою.
все буде добре. навіть краще.
воскресенье, 23 марта 2014
you have a lot to offer to this world!
[Пост від 24 січня 2014, який висів у чернетках]
Болить душа за країну.. образливо за свою непотрібність.
ці два місяці подарували мені незабутні емоції. справжні, такі, яких раніше ніколи не відчувала. такі, про які мріяла, про які пишуть вірші та романи. патріотизм, гордість за свою країну. я це завжди буде зі мною:
спогади про той легкий страх невідомого, який відчувала, коли з колегою вперше йшли 22.11 на зовсім маленький студенський майдан з імпровізованою сценою на якійсь великій машині;
і незадоволення від двох майданів ті декілька днів, які вони стояли на різних площах;
і огиду до тітушок під вікнами офісу і образу за те, що саме ця система не дає розвиватися суспільсту, і як наслідок є такі тітушки;
і якусь романтичну ейфорію від перших барикад, потім сніжних барикад, прапору "Liberté, Égalité, Fraternité";
і страх та безпомічність, коли 9.12 розганяли мітигнарів, в кварталі від мене;
і радість від того, що світилися втомлені очі, коли я роздавала власні надруковані листивки з підбадьорювальною белібердою;
і незнання як реагувати на слова 50річного дядечки з Солотвина "Знаєте, я звідси не піду до кінця. хай лише я залишусь стояти один, звідси не піду";
огиду від відвідування державних органів по роботі саме в цей час;
розуміння, що ніхто не хоче брати на себе відповідальності... і нема месії...
а зараз я не хочу про все це думати. я, як завжди, від всього серйозного і значимого втікаю. втікаю у вигадані кінематографічні світи. останнім часом у надто безглузді та відверті.
п.с. і тільки я можу натрапити на гейське еротичне кіно з термінами міжнародного права, які вчаться на курсі 3му десь..
Болить душа за країну.. образливо за свою непотрібність.
ці два місяці подарували мені незабутні емоції. справжні, такі, яких раніше ніколи не відчувала. такі, про які мріяла, про які пишуть вірші та романи. патріотизм, гордість за свою країну. я це завжди буде зі мною:
спогади про той легкий страх невідомого, який відчувала, коли з колегою вперше йшли 22.11 на зовсім маленький студенський майдан з імпровізованою сценою на якійсь великій машині;
і незадоволення від двох майданів ті декілька днів, які вони стояли на різних площах;
і огиду до тітушок під вікнами офісу і образу за те, що саме ця система не дає розвиватися суспільсту, і як наслідок є такі тітушки;
і якусь романтичну ейфорію від перших барикад, потім сніжних барикад, прапору "Liberté, Égalité, Fraternité";
і страх та безпомічність, коли 9.12 розганяли мітигнарів, в кварталі від мене;
і радість від того, що світилися втомлені очі, коли я роздавала власні надруковані листивки з підбадьорювальною белібердою;
і незнання як реагувати на слова 50річного дядечки з Солотвина "Знаєте, я звідси не піду до кінця. хай лише я залишусь стояти один, звідси не піду";
огиду від відвідування державних органів по роботі саме в цей час;
розуміння, що ніхто не хоче брати на себе відповідальності... і нема месії...
а зараз я не хочу про все це думати. я, як завжди, від всього серйозного і значимого втікаю. втікаю у вигадані кінематографічні світи. останнім часом у надто безглузді та відверті.
п.с. і тільки я можу натрапити на гейське еротичне кіно з термінами міжнародного права, які вчаться на курсі 3му десь..
суббота, 28 сентября 2013
you have a lot to offer to this world!
або в мене конкретні проблеми, або "Don John" - це справді круте соціальне кіно. перше, після якого мурашки. єх)
понедельник, 29 июля 2013
you have a lot to offer to this world!
навіщо. навіщо приводити людину в світ і робити її настільки самотньою???
воскресенье, 14 июля 2013
you have a lot to offer to this world!
18годинний корпоратив. 5 годин сну. і я знов радію життю) попри всі спогади 
понедельник, 08 июля 2013
you have a lot to offer to this world!
Немає чого сказати. Ось що буває, коли все життя не відчуваєш, а керуєшся правилами. і зараз ці правила в мені намагаються засунути все це подалі по-правильному в попу і примусити продовжувати далі вести бездумне життя в чотирьох стінах. інколи думаю, що я справді варта цього. або просто в певний час в голові щось зламалось. ніякої користі.
музика залишається єдиним, в чому розчиняюсь.
музика залишається єдиним, в чому розчиняюсь.
вторник, 02 июля 2013
you have a lot to offer to this world!
рівно рік живу сама. і це бомбезно круто. тому що можна горлати караоке на всю кімнату, не спати до 3х ранку, ганяти по хаті в чому душа бажає, прибирати, коли захочеться, а не коли треба))) і багато-багато чого іншого.
останнім часом щасливі події змінюються якимось бездумним вбиванням часу і навпаки. мені здається, що останній рік, свій перший по-справжньому робочий рік, я жила в якійсь коробці без вікон. так хочеться звідти вибратись. і навіть теоретично є куди. сміливості не вистачає і совість не пускає.
хочеться на диско.
останнім часом щасливі події змінюються якимось бездумним вбиванням часу і навпаки. мені здається, що останній рік, свій перший по-справжньому робочий рік, я жила в якійсь коробці без вікон. так хочеться звідти вибратись. і навіть теоретично є куди. сміливості не вистачає і совість не пускає.
хочеться на диско.
суббота, 11 мая 2013
you have a lot to offer to this world!
Так радаію колись знаходжу щось своє. пісню, уривок з кінофільму, фразу. чомусь мені здається, що саме так я відчуваю і пізнаю.
понедельник, 25 февраля 2013
you have a lot to offer to this world!
Спостереження минулого тижня.. я все ще дивую іноземців своїми наївними і простими відповідями на запитання))
суббота, 02 февраля 2013
you have a lot to offer to this world!
кризиз... души.
понедельник, 15 октября 2012
you have a lot to offer to this world!
прочитала свої цьогорічні весняні записи. таке враження, що це не півроку пройшло. що пройшло набаго більше. все зовсім інакше. а насправді ні, я не стала набагато старша, я просто стала набагато втомленіша. мене втомлюють 4 стіни. а найгірше, що на вихідних втома не проходить. щось не так. чи все не так. а без цього всього все було б ще більше не так. просто, коли весь час повторюється ця какашка, починаєш їй вірити. а так хочеться доброго і світлого.
воскресенье, 07 октября 2012
you have a lot to offer to this world!
рятують лише оекремі люди. абсолютна самотність вже близько.
суббота, 08 сентября 2012
you have a lot to offer to this world!
торти на ніч закопують ще глибше в це лайно.
понедельник, 03 сентября 2012
you have a lot to offer to this world!
це, мабуть, синдром 1го вересня. я і так знаю, що в вересні у мене завжди дика хандра. але це перше перше вересня за останні, мама-мія, 17 років, коли мені не треба за парту. ціленних 17років. це ж яка я повинна бути розумна. і де воно?
а може це затяжна депресія + вже другий антибіотик. але вперше я боюсь залишитись сама надовго. і мені нема кому зателефонувати. нема. так образливо. дуже.
хоча на морі було добре. але лише 7 днів. і мені завжди здається, що це якась інша реальність. там раптом все стає так легко і приємно, хоча не без нервів.
7 днів моря - це мало. 7 днів відпустки - це надзвичайно мало.
а може це затяжна депресія + вже другий антибіотик. але вперше я боюсь залишитись сама надовго. і мені нема кому зателефонувати. нема. так образливо. дуже.
хоча на морі було добре. але лише 7 днів. і мені завжди здається, що це якась інша реальність. там раптом все стає так легко і приємно, хоча не без нервів.
7 днів моря - це мало. 7 днів відпустки - це надзвичайно мало.
среда, 22 августа 2012
you have a lot to offer to this world!
найбільший комплімент - коли тобі проявляють знаки уваги хлопці на вигляд 17-18 років))))) хе-хе)) де мої 17 лєт? )))
)))
понедельник, 20 августа 2012
you have a lot to offer to this world!
купа часу пройшло, людей і подій. а мій нік і досі актуальний. сумно.